9 березня – це дата, яка  є визначною для кожного українця. Адже це – день народження Тараса Григоровича Шевченка, нашого славного Кобзаря, борця за рідне слово.
       Дитинство поета було нелегким. Він виріс у бідній родині, рано втратив матір і зазнав суворого ставлення мачухи. Але труднощі загартували хлопця і допомогли йому стати тим, ким ми його знаємо. Наймитуючи, він вчився малюванню, відвідував нові міста, пізнавав справжнє життя багатостраждального українського народу. Бог нагородив Тараса величезним талантом: хлопець чудово володів словом, писав зворушливі вірші та мав неабиякий хист до живопису.

       Злидні, сирітство та кріпацтво – лише початок поневірянь, які випали на долю Тараса. Чималого  йому довелося натерпітися через політичні переслідування. У 1846 році поет пристав до Кирило-Мефодіївського братства – таємного антикріпацького товариства, із чого почався новий етап його життя – період заслань. У творчості Тараса Шевченка вбачали загрозу – такі вірші могли посіяти думки “про можливість існування України як окремої держави”. Однак, ані арешти із забороною писати і малювати, ані заслання, ані хвороби не зламали твердість духу поета, не вбили його любов до рідної мови.

        Його “Заповіт” у прямому та переносному сенсі є неоціненною спадщиною майбутніх поколінь, а описаний ним “садок вишневий коло хати” є втіленням чистої, світлої української мрії. Тож сьогодні, в день народження великого Кобзаря, не забудьмо пом’янути його “незлим, тихим словом”...